подертий

ПОДЕ́РТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поде́рти 1.

На землі лежала довга, місцями подерта, місцями полатана буда [верх халабуди] (Кобр., Вибр., 1954, 76);

Не спиться Івану — до ранку спокою йому не знайти, подерту в походах шкірянку вже знають безсонні пости (Уп., Вірші.., 1957, 148);

Майже всі [бійці] були вже обшарпані, закривавлені, подерті колючими гілками (Гончар, III, 1959, 104);

// У знач. прикм.

Подерте листя з дерев, збита трава й поламані квіти ніби обмилися свіжою водою [після граду] (Кобр., Вибр., 1954, 143);

Прихильник мужицького царства замислювався, поглядаючи на свої подерті, потріскані ноги (Стельмах, І, 1962, 503).

2. у знач. прикм. Дірявий, драний.

Зверху сипав і сипав дрібний сухий сніг, наче борошно з подертого сита (Тулуб, В степу.., 1964, 220);

На те він і кравець, щоб подертий жупан носити! (Укр.. присл.., 1955, 62);

Коли я боялася тих злиднів, то се не тому, що мене лякав холод, голод, пошарпані вбрання, подерті черевики (Л. Укр., III, 1952, 699);

*Образно. Дощ трохи ніби вщух. Поміж подертих хмар виплив щербатий місяць (Цюпа, Назустріч.., 1958, 111).