подертися
ПОДЕ́РТИСЯ і ПОДРА́ТИСЯ, деру́ся, дере́шся; мин. ч. поде́рся, лася, лося і подра́вся, дра́лася, лося; наказ. сп. подери́ся.
1. Док. до де́ртися і дра́тися 1, 2, 4.
Його біла сорочка почорніла від бруду, солом'яний бриль подерся (О. Бойченко);
Він кинувся на стежку й подерся на гору між терном (І. Нечуй-Левицький);
Подрались, мов на сміх, Наче діти по граки, По дубах тих козаки (І. Манжура);
Яких там .. не було дерев, кущів .. Одно стовпом подралось догори.., друге кущем розпустило свої віти (О. Стороженко);
Дяк мерщій подрався поміж людьми в кухню (Панас Мирний);
Злодій не міг далеко втекти. Навряд, щоб він пішов у сопки й подерся в темряві крізь кущі та тайгу (М. Трублаїні);
* Образно. По горі бузок подрався (К. Гордієнко).
2. Подряпатися об що-небудь гостре.
Біг [Еней] так, що сам себе не чув; .. Увесь об колючки подрався (І. Котляревський).
3. Подряпати одне одного.
Подерлися, як пес з котом (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)