подзвонитися
ПОДЗВОНИ́ТИСЯ, ниться, недок., безос.
◇ (1) Хай (бода́й) подзвони́лося!, розм. – побажання померти: хай подзвонять над тобою мертвим.
Що не по їх, зараз: “щоб і подзвонилось, щоб і закурилось!” (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)