подирати
ПОДИРА́ТИ, а́є, недок., розм.
1. що і без прям. дод. Дерти, рвати.
Подирати старі сорочки.
2. кого і без прям. дод., перен. Сварити, лаяти.
Як бере, то свого батька дере, а як віддава [віддає], то свого подира (Сл. Б. Грінченка).
3. кого і без прям. дод., перен. Виклика́ти тремтіння, остуду.
Словник української мови (СУМ-20)