подичавіти

ПОДИЧА́ВІТИ, іє, іємо, ієте, док., без дод.

1. Про звірів – перестати бути свійським, стати диким; здича́віти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).

Він мав там [на пасіці] кури, що подичавіли. Сторож не міг їх половити (з казки).

2. перен. Про людей – втратити людські якості, людський вигляд, стати схожим на звіра (про всіх або багатьох).

Він говорить – і до радій [радіо] Припадають ті, що в зраді й Злобі, немочі, зневірі Подичавіли, як звірі (Д. Павличко).

Значення в інших словниках

1. подичавіти — подича́віти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подичавіти — -іє, -іємо, -ієте, док. 1》 Те саме, що здичавіти (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь). 2》 перен. Втратити людські якості, людський вигляд, стати схожим на звіра (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подичавіти — ПОДИЧА́ВІТИ, іє, іємо, ієте, док. 1. Те саме, що здича́віти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Він [сторож] мав там [на пасіці] кури, що подичавіли. Сторож не міг їх половити (Укр.. казки, легенди.., 1957, 463). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
4. подичавіти — Подича́віти, -віємо, -єте гл. Одичать (о многихъ).  Словник української мови Грінченка