подихувати
ПОДИ́ХУВАТИ, ує, недок., без дод., рідко.
Те саме, що подиха́ти¹.
Чаром подихує через грати цвітнівка-ніч [весняна ніч] (С. Васильченко);
// безос.
– Ви сиділи на канапці і шили; .. од вас тоді подихувало таким спокоєм, таким миром... (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)