подихнути
ПОДИХНУ́ТИ, не́, док.
Однокр. до подиха́ти¹ 1, 2.
Подихнув холодний вітер (Л. Яновська);
Студений вітер подихнув зненацька, і стало зимно (О. Ільченко);
Настала осінь. Подихнули морози (М. Коцюбинський);
// безос.
Подихнуло на Пилипка вільним холодним повітрям (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)