подихнути
ПОДИХНУ́ТИ, не́, док. Однокр. до подиха́ти¹ 1, 2.
Подихнув холодний вітер (Л. Янов., І, 1959, 244);
Студений вітер подихнув зненацька, і стало зимно (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 81);
Настала осінь. Подихнули морози (Коцюб., І, 1955, 66);
// безос.
Подихнуло на Пилипка вільним холодним повітрям (Мирний, IV, 1955, 299).
Словник української мови (СУМ-11)