подихувати
ПОДИ́ХУВАТИ, ує, недок., рідко. Те саме, що подиха́ти¹.
Чаром подихує через грати цвітнівка-ніч [весняна ніч] (Вас., II, 1959, 67);
// безос.
— Ви сиділи на канапці і шили; .. од вас тоді подихувало таким спокоєм, таким миром … (Н.-Лев., VI, 1966, 46).
Словник української мови (СУМ-11)