подихнути
Подиха́ти, -ха́ю, -єш
сов. в. подихнути, -ну́, -не́ш, гл. Повѣвать, повѣять. Тільки одна труба, та й та димовая, а з тиєї труби димно подихає. Чуб. V. 342. Наш вік — мов вітерець, що стиха подихає. К. Псал. 319.
---------------
Подихати, -хаю, -єш
гл. Подышать.
Словник української мови Грінченка