подорожник
ПОДОРО́ЖНИК¹, а, ч.
Придорожній бур'ян звичайно з прикореневими листками та з безлистим стеблом і дрібними квітками, зібраними в колос; використовується в народній медицині.
Робив [Марко] і ліки: прикладав і прив'язував до ран зілля, подорожника або заячого вуха і дечого другого (О. Стороженко);
Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Григорій Тютюнник).
ПОДОРО́ЖНИК², а, ч., рідко.
Те саме, що подорожа́нин.
Подорожники, котрі величаються, що були в тих краях [на півночі], розказують .. чудні речі (Л. Мартович).
ПОДОРО́ЖНИК³, а, ч.:
△ (1) Снігови́й подоро́жник – невеликий північний птах ряду горобиних.
Словник української мови (СУМ-20)