подорожник
ПОДОРО́ЖНИК¹, а, ч. (Рlantago L.). Придорожній бур’ян звичайно з прикореневими листками та з безлистим стеблом і дрібними квітками, зібраними в колос; використовується в народній медицині.
Робив [Марко] і ліки: прикладав і прив’язував до ран зілля, подорожника або заячого вуха і дечого другого (Стор., І, 1957, 423);
Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Тют., Вир, 1964, 197).
ПОДОРО́ЖНИК², а, ч., рідко. Те саме, що подорожа́нин.
Подорожники, котрі величаються, що були в тих краях [на півночі], розказують.. чудні речі (Март., Тв., 1954, 53).
ПОДОРО́ЖНИК³, а, ч.: Снігови́й подоро́жник — невеликий північний птах ряду горобиних.
Словник української мови (СУМ-11)