подорожній

ПОДОРО́ЖНІЙ, я, є.

1. Прикм. до по́дорож 1.

Довго він плекав ту мрію і тільки в останню подорожню ніч .. зрозумів, що мрія його нездійснима (Ю. Збанацький);

// Пов'язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою.

Гуркіт коліс та подорожня стусанина обзивається у вашій спині (Панас Мирний);

У статтях і подорожніх враженнях німецьких авторів перших трьох десятиліть [XIX ст.] українські пісні згадуються часто (з наук. літ.);

// Який відбувається, трапляється, зустрічається під час подорожі, в дорозі.

В мене складався чудовий план подорожнього роману: найперше нам треба змовитись очима з моєю сусідкою, і коли будуть на станції міняти коней, ми тікаємо в гаї... (С. Васильченко);

Над дубами крикнув пугач І зайшовся сміхом, Обернувся сіроманець Подорожнім лихом (Л. Первомайський);

// Признач. для подорожі; дорожній.

Скинувши з себе білий подорожній балахон з широкою відлогою, о. Артемій .. вскочив в столову (І. Нечуй-Левицький);

Півхлібини, П'ять цибулин та картоплин з десяток Поклала мати в торбу подорожню (М. Рильський).

2. Який перебуває в дорозі, який подорожує.

Йде подорожній монах, які ходили колись по селах, а на роздоріжжі в полі високий хрест (з публіц. літ.);

Питаються якось хлопця Подорожні люди: – Чи багато верстов, сину, до Києва буде? (С. Руданський);

// у знач. ім. подоро́жній, нього, ч.; подоро́жня, ньої, ж. Особа, що подорожує; подорожанин.

Зібрав собі славних хлопців, – Що ж кому до того? Засідаєм при дорозі Ждать подорожньог (з думи);

Вибігла з чорної хати молодиця, приклала долоню до очей і дивилась на подорожню (М. Коцюбинський);

Подорожній попросився, щоб хлопець його підвіз (О. Гончар).

3. Який пересувається в одному напрямку з ким-, чим-небудь; попутний.

Я з подорожньою товаришкою своєю увійшла в хату (Сл. Б. Грінченка);

На станції Городище трапилася подорожня підвода (І. Волошин);

// у знач. ім. подоро́жній, нього, ч.; подоро́жня, ньої, ж. Людина, яка подорожує разом з ким-небудь; попутник.

Я сіла в машину й почала розглядати подорожніх (Ю. Яновський);

* Образно. Вона здатна бути не лише на гарну жінку, а й відважного товариша, подорожнього в майбутнє (Олесь Досвітній);

* У порівн. Наче подорожній, стукала у вікно обмерзла гілка плакучої берези (М. Стельмах).

4. у знач. ім. подоро́жня, ньої, ж., іст. Документ на право користування поштовими кіньми; проїзне посвідчення.

– Коней, голубчику. – А подорожня .. є? (О. Стороженко);

Долгов пішов відмітити подорожню і спитати про коней (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. подорожній — подоро́жній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. подорожній — (одяг) дорожній; (дяк) мандрівний, мандрований; (товариш) попутній; (хто) ЯК ІМ. ПОДОРОЖАНИН, р. проїзжачий, (піший) ПЕРЕХОЖИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. подорожній — Блудяга, блудько, блукалець, блукач, бродник, бродяга, волоцюга, галайда, заброда, зайда, зайдисвіт, мандриха, мандрівець, мандрівник, мандрівничий, мандроха, мандруючий, мандрьоха, паломник, пілігрим, піша-пішаниця, пішоход, пішоходець, приблуда...  Словник синонімів Вусика
4. подорожній — [подорожн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. подорожній — -я, -є. 1》 Прикм. до подорож 1). || Пов'язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою. || Який відбувається, трапляється, зустрічається під час подорожі, в дорозі. || Признач. для подорожі; дорожній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. подорожній — Подоро́жній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. подорожній — ДОРО́ЖНІЙ (пов'язаний з дорогою, призначений для дороги, подорожі), ПОДОРО́ЖНІЙ, ШЛЯХОВИ́Й рідше. Що два, то не один. І в пригоді якій, в випадку дорожнім — мало що може трапитися в дорозі — завше є на що опертися (Г.  Словник синонімів української мови
8. подорожній — ПОДОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Прикм. до по́дорож 1. Довго він плекав ту мрію і тільки в останню подорожню ніч.. зрозумів, що мрія його нездійснима (Збан., Сеспель, 1961, 155); // Пов’язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою.  Словник української мови в 11 томах
9. подорожній — Подорожній, -я, -є 1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Грин. ІІІ. 132. Подорожня торбина в мене на плечах. Г. Барв. 176. Подорожня сукня. К. ЧР. 53. Пишу про свої подорожні вражіння.  Словник української мови Грінченка