подорожній

ПОДОРО́ЖНІЙ, я, є.

1. Прикм. до по́дорож 1.

Довго він плекав ту мрію і тільки в останню подорожню ніч .. зрозумів, що мрія його нездійснима (Ю. Збанацький);

// Пов'язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою.

Гуркіт коліс та подорожня стусанина обзивається у вашій спині (Панас Мирний);

У статтях і подорожніх враженнях німецьких авторів перших трьох десятиліть [XIX ст.] українські пісні згадуються часто (з наук. літ.);

// Який відбувається, трапляється, зустрічається під час подорожі, в дорозі.

В мене складався чудовий план подорожнього роману: найперше нам треба змовитись очима з моєю сусідкою, і коли будуть на станції міняти коней, ми тікаємо в гаї... (С. Васильченко);

Над дубами крикнув пугач І зайшовся сміхом, Обернувся сіроманець Подорожнім лихом (Л. Первомайський);

// Признач. для подорожі; дорожній.

Скинувши з себе білий подорожній балахон з широкою відлогою, о. Артемій .. вскочив в столову (І. Нечуй-Левицький);

Півхлібини, П'ять цибулин та картоплин з десяток Поклала мати в торбу подорожню (М. Рильський).

2. Який перебуває в дорозі, який подорожує.

Йде подорожній монах, які ходили колись по селах, а на роздоріжжі в полі високий хрест (з публіц. літ.);

Питаються якось хлопця Подорожні люди: – Чи багато верстов, сину, до Києва буде? (С. Руданський);

// у знач. ім. подоро́жній, нього, ч.; подоро́жня, ньої, ж. Особа, що подорожує; подорожанин.

Зібрав собі славних хлопців, – Що ж кому до того? Засідаєм при дорозі Ждать подорожньог (з думи);

Вибігла з чорної хати молодиця, приклала долоню до очей і дивилась на подорожню (М. Коцюбинський);

Подорожній попросився, щоб хлопець його підвіз (О. Гончар).

3. Який пересувається в одному напрямку з ким-, чим-небудь; попутний.

Я з подорожньою товаришкою своєю увійшла в хату (Сл. Б. Грінченка);

На станції Городище трапилася подорожня підвода (І. Волошин);

// у знач. ім. подоро́жній, нього, ч.; подоро́жня, ньої, ж. Людина, яка подорожує разом з ким-небудь; попутник.

Я сіла в машину й почала розглядати подорожніх (Ю. Яновський);

* Образно. Вона здатна бути не лише на гарну жінку, а й відважного товариша, подорожнього в майбутнє (Олесь Досвітній);

* У порівн. Наче подорожній, стукала у вікно обмерзла гілка плакучої берези (М. Стельмах).

4. у знач. ім. подоро́жня, ньої, ж., іст. Документ на право користування поштовими кіньми; проїзне посвідчення.

– Коней, голубчику. – А подорожня .. є? (О. Стороженко);

Долгов пішов відмітити подорожню і спитати про коней (З. Тулуб).