1. Словник української мови Грінченка

подорожній

Подорожній, -я, -є

1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Грин. ІІІ. 132. Подорожня торбина в мене на плечах. Г. Барв. 176. Подорожня сукня. К. ЧР. 53. Пишу про свої подорожні вражіння. Г. Барв. 31. Я з подорожньою товаришкою своєю увійшла в хату. Г. Барв. 31. Подорожній живіт підкрепити. Чуб. V. 1171. Набожний — як жид подорожній. Ном. № 172. Гумене, ну мене, бо я подорожня! Ном. № 2528. Подорожня скриня. Чемоданъ. Н. Вол. у.

2) Путешественникъ. Подорожні були якісь смутні. Ніхто б не скате, що вони їдуть у гості до веселого пана Череваня. К. ЧР. 4. Теманськії і савські подорожні надіялись на любе водопійло. К. Іов. 14.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подорожній — подоро́жній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. подорожній — (одяг) дорожній; (дяк) мандрівний, мандрований; (товариш) попутній; (хто) ЯК ІМ. ПОДОРОЖАНИН, р. проїзжачий, (піший) ПЕРЕХОЖИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. подорожній — Блудяга, блудько, блукалець, блукач, бродник, бродяга, волоцюга, галайда, заброда, зайда, зайдисвіт, мандриха, мандрівець, мандрівник, мандрівничий, мандроха, мандруючий, мандрьоха, паломник, пілігрим, піша-пішаниця, пішоход, пішоходець, приблуда... Словник синонімів Вусика
  4. подорожній — [подорожн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. подорожній — -я, -є. 1》 Прикм. до подорож 1). || Пов'язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою. || Який відбувається, трапляється, зустрічається під час подорожі, в дорозі. || Признач. для подорожі; дорожній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. подорожній — Подоро́жній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. подорожній — ПОДОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Прикм. до по́дорож 1. Довго він плекав ту мрію і тільки в останню подорожню ніч .. зрозумів, що мрія його нездійснима (Ю. Збанацький); // Пов'язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою. Словник української мови у 20 томах
  8. подорожній — ДОРО́ЖНІЙ (пов'язаний з дорогою, призначений для дороги, подорожі), ПОДОРО́ЖНІЙ, ШЛЯХОВИ́Й рідше. Що два, то не один. І в пригоді якій, в випадку дорожнім — мало що може трапитися в дорозі — завше є на що опертися (Г. Словник синонімів української мови
  9. подорожній — ПОДОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Прикм. до по́дорож 1. Довго він плекав ту мрію і тільки в останню подорожню ніч.. зрозумів, що мрія його нездійснима (Збан., Сеспель, 1961, 155); // Пов’язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою. Словник української мови в 11 томах