1. Великий тлумачний словник сучасної мови

подорожній

подоро́жній

-я, -є.

1》 Прикм. до подорож 1).

|| Пов'язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою.

|| Який відбувається, трапляється, зустрічається під час подорожі, в дорозі.

|| Признач. для подорожі; дорожній.

2》 Який перебуває в дорозі, який подорожує.

|| Який пересувається в одному напрямку з ким-, чим-небудь; попутний.

3》 у знач. ім. подорожній, -нього, ч.; подорожня, -ньої, ж. Особа, що подорожує.

|| Людина, яка подорожує разом із ким-небудь; попутник.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подорожній — подоро́жній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. подорожній — (одяг) дорожній; (дяк) мандрівний, мандрований; (товариш) попутній; (хто) ЯК ІМ. ПОДОРОЖАНИН, р. проїзжачий, (піший) ПЕРЕХОЖИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. подорожній — Блудяга, блудько, блукалець, блукач, бродник, бродяга, волоцюга, галайда, заброда, зайда, зайдисвіт, мандриха, мандрівець, мандрівник, мандрівничий, мандроха, мандруючий, мандрьоха, паломник, пілігрим, піша-пішаниця, пішоход, пішоходець, приблуда... Словник синонімів Вусика
  4. подорожній — [подорожн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. подорожній — Подоро́жній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. подорожній — ПОДОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Прикм. до по́дорож 1. Довго він плекав ту мрію і тільки в останню подорожню ніч .. зрозумів, що мрія його нездійснима (Ю. Збанацький); // Пов'язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою. Словник української мови у 20 томах
  7. подорожній — ДОРО́ЖНІЙ (пов'язаний з дорогою, призначений для дороги, подорожі), ПОДОРО́ЖНІЙ, ШЛЯХОВИ́Й рідше. Що два, то не один. І в пригоді якій, в випадку дорожнім — мало що може трапитися в дорозі — завше є на що опертися (Г. Словник синонімів української мови
  8. подорожній — ПОДОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Прикм. до по́дорож 1. Довго він плекав ту мрію і тільки в останню подорожню ніч.. зрозумів, що мрія його нездійснима (Збан., Сеспель, 1961, 155); // Пов’язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою. Словник української мови в 11 томах
  9. подорожній — Подорожній, -я, -є 1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Грин. ІІІ. 132. Подорожня торбина в мене на плечах. Г. Барв. 176. Подорожня сукня. К. ЧР. 53. Пишу про свої подорожні вражіння. Словник української мови Грінченка