подорожній

ДОРО́ЖНІЙ (пов'язаний з дорогою, призначений для дороги, подорожі), ПОДОРО́ЖНІЙ, ШЛЯХОВИ́Й рідше. Що два, то не один. І в пригоді якій, в випадку дорожнім — мало що може трапитися в дорозі — завше є на що опертися (Г. Хоткевич); Тоня вихоплює в брата з рук його дорожню валізу (О. Гончар); Подорожніх видатків половину беру на себе (Леся Українка); Раїса, в сіренькому подорожньому одінні, ..була бадьорна (Олена Пчілка).

МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал. Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами (М. Рильський); -. Хто ти? — додав молодший. — Я мандрівник, — сказав подорожній (Н. Рибак); Ходіння по розпеченому брукові, незвичайний шум і гам швидко стомили подорожан (С. Добровольський); Подорожники, котрі величаються, що були в тих краях (на півночі), розказують.. чудні речі (Лесь Мартович); Фантастичні картини дороги чарували серця вічних пілігримів, мрійників, сумовитих бурлак (Т. Масенко); Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко, — але якою тихою здається та їзда молоденькому вандрівникові (Леся Українка); І був сей вид для вандрівця німого Мов грім небесний (І. Франко).

ПОПУ́ТНИЙ (який пересувається в одному напрямку з кимсь), ПОДОРО́ЖНІЙ, ХОДОВИ́Й, ПОГО́ЖИЙ (про вітер). Я підніс руку, й машина слухняно зупинилась, хоч попутний транспорт, як правило, зупиняється рідко (Є. Гуцало); Зробивши кілька безрезультатних спроб знайти подорожню автомашину, — надворі було вже поночі, — Андрій, не довго роздумуючи, подався пішки (О. Гуреїв); Галери — ..це величезні кораблі, що ходять на веслах, але з двома щоглами на випадок ходового вітру (З. Тулуб); (Прісцілла:) Не можу я полинуть легенькою половою по вітру погожому в безпечний тихий захист (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. подорожній — подоро́жній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. подорожній — (одяг) дорожній; (дяк) мандрівний, мандрований; (товариш) попутній; (хто) ЯК ІМ. ПОДОРОЖАНИН, р. проїзжачий, (піший) ПЕРЕХОЖИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. подорожній — Блудяга, блудько, блукалець, блукач, бродник, бродяга, волоцюга, галайда, заброда, зайда, зайдисвіт, мандриха, мандрівець, мандрівник, мандрівничий, мандроха, мандруючий, мандрьоха, паломник, пілігрим, піша-пішаниця, пішоход, пішоходець, приблуда...  Словник синонімів Вусика
4. подорожній — [подорожн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. подорожній — -я, -є. 1》 Прикм. до подорож 1). || Пов'язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою. || Який відбувається, трапляється, зустрічається під час подорожі, в дорозі. || Признач. для подорожі; дорожній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. подорожній — Подоро́жній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. подорожній — ПОДОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Прикм. до по́дорож 1. Довго він плекав ту мрію і тільки в останню подорожню ніч .. зрозумів, що мрія його нездійснима (Ю. Збанацький); // Пов'язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою.  Словник української мови у 20 томах
8. подорожній — ПОДОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Прикм. до по́дорож 1. Довго він плекав ту мрію і тільки в останню подорожню ніч.. зрозумів, що мрія його нездійснима (Збан., Сеспель, 1961, 155); // Пов’язаний з подорожжю, з дорогою; викликаний подорожжю, дорогою.  Словник української мови в 11 томах
9. подорожній — Подорожній, -я, -є 1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Грин. ІІІ. 132. Подорожня торбина в мене на плечах. Г. Барв. 176. Подорожня сукня. К. ЧР. 53. Пишу про свої подорожні вражіння.  Словник української мови Грінченка