подруга
ПО́ДРУГА, и, ж.
Дівчинка, дівчина або жінка, яка дружить з ким-небудь.
Зневажають подруженьки Подругу свою (Т. Шевченко);
Мар'яна і Ганна були найкращими Катрусиними подругами (О. Іваненко);
* Образно. Як сестра, схилилась над тобою Невтомна подруга, сувора творчість (М. Рильський);
// Кохана дівчина, жінка, наречена або дружина.
Прощай, дівчинонька вірненька, З колиски подруга моя (І. Манжура);
Він, добра й лагідна людина, раз у раз жалував свою подругу (О. Довженко);
* Образно. Кличе подругу перепел в житі (В. Сосюра);
* У порівн. Як вірну подругу, любить білу акацію степовик (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)