подруга
ПО́ДРУГА, и, ж. Дівчинка, дівчина або жінка, яка дружить з ким-небудь.
Зневажають подруженьки Подругу свою (Шевч., II, 1963, 12);
Мар’яна і Ганна були найкращими Катрусиними подругами (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 22);
*Образно. Як сестра, схилилась над тобою Невтомна подруга, сувора творчість (Рильський, І, 1956, 90);
// Кохана дівчина, жінка, наречена або дружина.
Прощай, дівчинонька вірненька, З колиски подруга моя (Манж., Тв., 1955, 139);
Він, добра й лагідна людина, раз у раз жалував свою подругу (Довж., Зач. Десна, 1957, 41);
*Образно. Кличе подругу перепел в житі (Сос., Солов. далі, 1957, 113);
*У порівн. Як вірну подругу, любить білу акацію степовик (Гончар, Таврія.., 1957, 564).
Словник української мови (СУМ-11)