подругувати
ПОДРУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким і без дод., розм.
Бути подругами.
Марія Дмитрівна знала її віддавна, ще з гімназії, де вони вчилися, подругували (Дніпрова Чайка);
Оксана Бойко теж брала участь у поході, вона тоді навіть подругувала з Зоїною матір'ю (О. Гончар);
// Те саме, що дружи́ти 1.
– З якими ти людьми, сину, подругуєш? – пита мати (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)