подружитися
ПОДРУЖИ́ТИСЯ, дружу́ся, дру́жишся, док., з ким і без дод.
1. Те саме, що подружи́ти 1.
Думали [люди], що, може, подруживсь він з яким недобрим чоловіком та й смутиться (Марко Вовчок);
За день я придивився до Гриця, подружився з ним (Ю. Збанацький);
Латину тілько що сказали, Що од Енея єсть посли, .. Хотять Латину поклониться, Знакомитись і подружиться (І. Котляревський);
Після того пам'ятного вечора Семен часто бачився з Марусею, і глибоко подружилися вони (Іван Ле);
* Образно. Кобила з вовком подружилась, та й додому не вернулась (прислів'я).
2. розм. Те саме, що одружи́тися.
Ясна зіронька закотилася, Ой я, молода, зажурилася, А що од роду да й одбилася, Да на чужині подружилася (П. Чубинський);
– Розлучили .. нас вороженьки люті, не дали нам подружитися (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)