подружка

ПО́ДРУЖКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до по́друга.

Бачила Олеся своїх подружок: які ж то молодиці стали! (Марко Вовчок);

Таня з подружками почала пісню (В. Минко);

На світанку Інокентій .. побачив молоду пару .. Тимко лежав горілиць, .. пригортаючи до плеча свою подружку (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. подружка — по́дружка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. подружка — -и, ж. Пестл. до подруга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подружка — ПО́ДРУЖКА, и, ж. Пестл. до по́друга. Бачила Олеся своїх подружок: які ж то молодиці стали! (Вовчок, І, 1955, 30); Таня з подружками почала пісню (Минко, Ясні зорі, 1951, 253); На світанку Інокентій.. побачив молоду пару.. Тимко лежав горілиць, ..  Словник української мови в 11 томах
4. подружка — По́дружка, -ки ж. ум. отъ подруга.  Словник української мови Грінченка