подружити
ПОДРУЖИ́ТИ, дружу́, дру́жиш, док.
1. з ким і без дод. Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати.
Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! (Т. Шевченко);
В капелі Хоткевич познайомився і близько подружив з молодим співаком, майбутнім видатним композитором .. Кирилом Стеценком (з наук. літ.);
// також без дод. Виявити взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного.
Ми подружили, до праці охочі, Ми побраталися в доброму ділі (А. Малишко).
2. кого. Зробити друзями кого-небудь з кимсь; здружити, збратати.
Доля звела їх, молодих партизанів, подружила і навік побратала (М. Чабанівський).
3. кого, розм., рідко. Те саме, що одружи́ти.
Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)