Значення в інших словниках
-
подружити —
-дружу, -дружиш, док. 1》 неперех., з ким. Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати. || також без додатка. Виявити взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного. 2》 перех. Зробити друзями кого-небудь із кимсь; здружити, збратати. 3》 перех., розм., рідко. Те саме, що одружити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
подружити —
ПОДРУЖИ́ТИ, дружу́, дру́жиш, док. 1. з ким і без дод. Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати. Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
подружити —
ЗДРУЖИ́ТИ (зблизити, зробити друзями), ПОДРУЖИ́ТИ, ПОБРАТА́ТИ підсил., ЗБРАТА́ТИ підсил., ПОРІДНИ́ТИ підсил. — Недок.: здру́жувати, брата́ти, рідни́ти. Спільна робота в "Червоних зорях" ще більше здружила хлопців (О.
Словник синонімів української мови
-
подружити —
ПОДРУЖИ́ТИ, дружу́, дру́жиш, док. 1. неперех., з ким. Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати. Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
подружити —
Подружити, -жу, -жиш гл. Поженить. Уже бідна вдова... синів подружила. КС. 1884. І. 31. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали. Рудч. Ск. II. 114.
Словник української мови Грінченка