подубіти

ПОДУБІ́ТИ, і́ємо, і́єте і ПОДУ́БНУТИ, немо, нете; мин. ч. подубі́ли, поду́бли і рідко поду́бнули; док., розм.

1. Сильно змерзнувши, втратити чутливість, рухливість тощо (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

Тепер у хаті холоднеча така, що аж руки подубіли (Леся Українка);

У жінок подубіли ноги, і вони гріються, стукаючи об землю своїми колодками (А. Хижняк);

Сиділо нас тоді чоловіка з вісім у камері тій .. Носи сині у всіх, руки подубли: в того кашель, у того нежить (А. Тесленко).

2. Утратити чутливість, гнучкість (про все або багато чого-небудь).

Лускаємо ті сояхи [соняхи] з гарбузцями та з горіхами, аж язики подубіють (Остап Вишня).

3. Утративши тепло, стати твердим (про все або багато чого-небудь звареного).

Картопля з юшкою подубіли в холодній печі.

4. Утратити на якисьчас здатність рухатися від сильного душевного потрясіння (про всіх або багатьох).

Несподівано побачивши вчительку, дівчата вмить подубіли (із журн.).

5. рідко. Умерти від холоду (про всіх або багатьох).

Лежить [на снігу] чоловік. І вже одубів .. – А що ж ми будемо робити? Самі скоро отак подубіємо (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. подубіти — подубі́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. подубіти — -іємо, -ієте і подубнути, -немо, -нете; мин. ч. подубіли, подубли і рідко подубнули; док. 1》 Задубіти (про все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох). 2》 розм., рідко. Умерти від холоду (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подубіти — ПОДУБІ́ТИ, і́ємо, і́єте і ПОДУ́БНУТИ, немо, нете; мин. ч. подубі́ли, поду́бли і рідко поду́бнули; док. 1. Задубіти (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Тепер у хаті холоднеча така, що аж руки подубіли (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
4. подубіти — Подубіти, -біємо, -єте гл. 1) Окоченѣть. Руки подубіли. 2) Замерзнуть, умереть, замерзнувъ. Діти ж голі... подубіли на морозі. Мнж. 112.  Словник української мови Грінченка