подубіти

ПОДУБІ́ТИ, і́ємо, і́єте і ПОДУ́БНУТИ, немо, нете; мин. ч. подубі́ли, поду́бли і рідко поду́бнули; док.

1. Задубіти (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

Тепер у хаті холоднеча така, що аж руки подубіли (Л. Укр., III, 1952, 497);

У жінок подубіли ноги, і вони гріються, стукаючи об землю своїми колодками (Хижняк, Тамара, 1959, 185);

Сиділо нас тоді чоловіка з вісім у камері тій.. Носи сині у всіх, руки подубли: в того кашель, у того нежить (Тесл., З книги життя, 1949, 69);

Лускаємо ті сояхи з гарбузцями та з горіхами, аж язики подубіють (Вишня, II, 1956, 283).

2. розм., рідко. Умерти від холоду (про всіх або багатьох).

Лежить [на снігу] чоловік. І вже одубів.. — А що ж ми будемо робити? Самі скоро отак подубіємо (Хотк., І, 1966, 167).

Значення в інших словниках

1. подубіти — подубі́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. подубіти — -іємо, -ієте і подубнути, -немо, -нете; мин. ч. подубіли, подубли і рідко подубнули; док. 1》 Задубіти (про все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох). 2》 розм., рідко. Умерти від холоду (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подубіти — ПОДУБІ́ТИ, і́ємо, і́єте і ПОДУ́БНУТИ, немо, нете; мин. ч. подубі́ли, поду́бли і рідко поду́бнули; док., розм. 1. Сильно змерзнувши, втратити чутливість, рухливість тощо (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).  Словник української мови у 20 томах
4. подубіти — Подубіти, -біємо, -єте гл. 1) Окоченѣть. Руки подубіли. 2) Замерзнуть, умереть, замерзнувъ. Діти ж голі... подубіли на морозі. Мнж. 112.  Словник української мови Грінченка