подушник
ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст.
Той, хто збирає подушне.
– Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст.
Той, хто збирає подушне.
– Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)