Значення в інших словниках
-
подушник —
поду́шник іменник чоловічого роду, істота іст.
Орфографічний словник української мови
-
подушник —
ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст. Той, хто збирає подушне. – Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
-
подушник —
ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст. Той, хто збирає подушне. — Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
-
подушник —
Подушник, -ка м. Сборщикъ податей. Г. Барв. 411. Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали. Г. Барв. 242.
Словник української мови Грінченка