подушник

ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст. Той, хто збирає подушне.

— Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. подушник — поду́шник іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. подушник — -а, ч., іст. Той, хто збирає подушне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подушник — ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст. Той, хто збирає подушне. – Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. подушник — Подушник, -ка м. Сборщикъ податей. Г. Барв. 411. Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали. Г. Барв. 242.  Словник української мови Грінченка