поезія
ПОЕ́ЗІЯ, ї, ж.
1. тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах.
Поезія, мистецтво для Пушкіна були перш за все засобом служіння народові (з наук. літ.).
2. Твори, написані віршами, ритмізованою мовою; протилежне проза;
// Сукупність віршованих творів якого-небудь народу, епохи, суспільної групи і т. ін.
Ще задовго до виникнення писемності східнослов'янські племена створили велику та різноманітну усну поезію, джерелом якої була праця (з навч. літ.);
П. Тичина – краса і гордість нової української поезії (В. Еллан-Блакитний);
// Художня творчість якого-небудь поета, групи поетів з точки зору її особливостей, характерних ознак.
Поезія Шевченка глибоко емоційна (з наук. літ.).
3. Окремий твір, написаний ритмізованою мовою; вірш.
В поезіях і поемах Шевченка втілено невичерпні можливості українського художнього слова (з наук. літ.);
– Захочу спочити, то спочивок знаходю [знаходжу] собі в тім, що втішаюся .. музикою, або сам пишу поезії (А. Кримський);
Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті: – Шалений! Що зробив ти із своїм життям? (М. Рильський).
4. перен. Що-небудь прекрасне, величне, піднесене, що глибоко впливає на почуття, уяву.
Я ніби чую, як над цими велетнями витає дух Байрона, Гете, Руссо, Вольтера, цих велетнів людського духа, котрі топтали стежки на цих горах своїми ногами, дивились на них, надихались в цих дивних горах духом поезії (І. Нечуй-Левицький);
Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує усе своє життя (з наук. літ.);
Поезія танцю;
// Взагалі що-небудь таке, що хвилює, діє на уяву.
Вона черпала сили у тій покорі, знаходила в ній терпку насолоду, високу поезію (М. Коцюбинський);
Тоню захоплює оця таємничість, оця .. поезія таємничості, в яку вони поринають (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)