пожалити
ПОЖАЛИ́ТИ, жалю́, жа́лиш, док., кого, що.
1. Док. до жали́ти.
Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила (прислів'я);
Прийшла [Параска] до їх близенько та й упала в гущавину, аж вуха пожалила собі кропивою (І. Нечуй-Левицький);
У лісі трохи подряпався [Клим], пожалив і руки, крізь кущі пробираючись (Я. Гримайло);
Я не скаржуся ніколи, Як мене пожалять бджоли (М. Стельмах).
2. Жалити якийсь час.
ПОЖА́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що, діал.
Пожаліти.
Пожаль мене, милий Боже, що я молоденька (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)