пожалуваний
ПОЖА́ЛУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до пожа́лувати 1, 2, 4.
Як живий стоїть [батько] в очах – в далекому дитинстві сиротою підпаском, сиротою ковальчуком – усім чужий, всім байдужий, ніким не пожалуваний, а хіба скривджений (А. Головко);
Красивий, спритний і хтивий лакуза за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)