поза
ПО́ЗА¹, и, ж.
1. Положення тіла людини або тварини в певний момент.
На лаві, в вигідній і мальовничій позі, розкинувся молодий циган (М. Коцюбинський);
Навпроти широко відчинених задимлених дверей стояли вряд в урочистих позах ковалі (О. Гончар);
// Положення, яке спеціально приймає той, кого малюють або фотографують.
Вчора я заходила у фотографію .. Нашої другої карточки вони не робили, бо в тій позі погано вийшло (Леся Українка);
Олена .. сіла напроти нього, все ще зберігаючи ту неприродну, немов для позування перед мольбертом чи фотоапаратом, позу (Ірина Вільде).
2. перен. Нещира поведінка; хизування, рисування.
– Так, Нерчин, ти воюєш з вітряками і водночас граєш у невизнаного генія .. Це просто поза (Н. Рибак).
ПО́ЗА², прийм., із знах. і оруд. в.
1. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін.;
// у сполуч. зі сл. садити, розсаджувати, сидіти і т. ін. Уживається при вказуванні на предмет, біля якого хто-небудь розміщується для виконання певної дії або хтось перебуває, роблячи щось (знах. і оруд. в.).
Всіх гостей порозсаджували поза столи в хаті (І. Франко);
Поза столом сидить на лаві і тягне люльку .. сквапний чоловічок – вже давненько не юнак (Марко Вовчок).
2. з оруд. в. Уживається при вказуванні на місце дії, яка відбувається:.
3. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., слідом за якими хто-небудь іде, щось рухається.
Спустився [дід] у сажалку, зайшов поза відьмою (О. Стороженко);
Вдарю раз веслом і вдруге, човен воду розсіче, І на дві руки доріжка Поза човном потече (Я. Щоголів);
Раптом спиниться [вовк], почувши знаний тріск Курків підведених: то тихо поза псами Мисливець надійшов (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
4. з оруд. в. Уживається при вказуванні на існування, наявність кого-, чого-небудь або перебування когось за межами того, що названо іменником (займенником).
Василь казав, що буде .. любити її, бо таких чорних брів нема в Кругах, та й поза Кругами чи знайдеш (М. Коцюбинський).
5. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, що назване іменником виключається; крім чого-небудь.
Ми з тобою, донечко, знайдемо другі інтереси поза управськими, будемо читати, писати (М. Коцюбинський);
// Без чого-небудь.
Вироблялись однобічні, професіональні [професійні] інтереси, поза якими вона почувала себе мухою восени (М. Коцюбинський);
Об'єднані в профспілку перукарі міста оголосили, що степових героїв вони голитимуть безкоштовно і поза всякою чергою (О. Гончар).
6. з оруд. в. Уживається при вказуванні на можливість існування чого-небудь за умови, що назване іменником відсутнє, не існує.
Згадувалась домівка, згадувалась дружина, згадувалось все те, до болю привабливе, що було можливим тільки поза війною (О. Гончар).
7. з оруд. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь міри, норми, на вихід за межі чогось, понад щось.
Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею (М. Коцюбинський);
– Теж мені гвардієць! За те, що не виручали в біді товариша, майте три наряди поза чергою! (О. Гончар).
8. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, що дія відбувається всупереч, наперекір тому, що назване іменником, або незалежно від нього.
Можу поклястися, що я зовсім не хотів їй зла і все трапилось поза моєю волею (Ю. Яновський);
Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю. Бо поза всякими програмами й партіями – земля належить до мене (М. Коцюбинський).
9. з оруд. в. Уживається при вказуванні на предмет, за межі якого поширюється дія.
Хто не знає “Мекки”, куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмени з цілого світу?.. Не в одному Гетьманському знають “Мекку”, знають її й поза Гетьманським... (Панас Мирний).
10. із знах. в. Уживається при вказуванні на певний час перед чим-небудь.
А Федорка всміхнулася радісно. Он поза он те літо вона бачила Василя (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)