поза

ПО́ЗА¹, и, ж.

1. Положення тіла людини або тварини в певний момент.

На лаві, в вигідній і мальовничій позі, розкинувся молодий циган (М. Коцюбинський);

Навпроти широко відчинених задимлених дверей стояли вряд в урочистих позах ковалі (О. Гончар);

// Положення, яке спеціально приймає той, кого малюють або фотографують.

Вчора я заходила у фотографію .. Нашої другої карточки вони не робили, бо в тій позі погано вийшло (Леся Українка);

Олена .. сіла напроти нього, все ще зберігаючи ту неприродну, немов для позування перед мольбертом чи фотоапаратом, позу (Ірина Вільде).

2. перен. Нещира поведінка; хизування, рисування.

– Так, Нерчин, ти воюєш з вітряками і водночас граєш у невизнаного генія .. Це просто поза (Н. Рибак).

ПО́ЗА², прийм., із знах. і оруд. в.

1. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін.;

// у сполуч. зі сл. садити, розсаджувати, сидіти і т. ін. Уживається при вказуванні на предмет, біля якого хто-небудь розміщується для виконання певної дії або хтось перебуває, роблячи щось (знах. і оруд. в.).

Всіх гостей порозсаджували поза столи в хаті (І. Франко);

Поза столом сидить на лаві і тягне люльку .. сквапний чоловічок – вже давненько не юнак (Марко Вовчок).

2. з оруд. в. Уживається при вказуванні на місце дії, яка відбувається:.

3. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., слідом за якими хто-небудь іде, щось рухається.

Спустився [дід] у сажалку, зайшов поза відьмою (О. Стороженко);

Вдарю раз веслом і вдруге, човен воду розсіче, І на дві руки доріжка Поза човном потече (Я. Щоголів);

Раптом спиниться [вовк], почувши знаний тріск Курків підведених: то тихо поза псами Мисливець надійшов (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

4. з оруд. в. Уживається при вказуванні на існування, наявність кого-, чого-небудь або перебування когось за межами того, що названо іменником (займенником).

Василь казав, що буде .. любити її, бо таких чорних брів нема в Кругах, та й поза Кругами чи знайдеш (М. Коцюбинський).

5. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, що назване іменником виключається; крім чого-небудь.

Ми з тобою, донечко, знайдемо другі інтереси поза управськими, будемо читати, писати (М. Коцюбинський);

// Без чого-небудь.

Вироблялись однобічні, професіональні [професійні] інтереси, поза якими вона почувала себе мухою восени (М. Коцюбинський);

Об'єднані в профспілку перукарі міста оголосили, що степових героїв вони голитимуть безкоштовно і поза всякою чергою (О. Гончар).

6. з оруд. в. Уживається при вказуванні на можливість існування чого-небудь за умови, що назване іменником відсутнє, не існує.

Згадувалась домівка, згадувалась дружина, згадувалось все те, до болю привабливе, що було можливим тільки поза війною (О. Гончар).

7. з оруд. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь міри, норми, на вихід за межі чогось, понад щось.

Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею (М. Коцюбинський);

– Теж мені гвардієць! За те, що не виручали в біді товариша, майте три наряди поза чергою! (О. Гончар).

8. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, що дія відбувається всупереч, наперекір тому, що назване іменником, або незалежно від нього.

Можу поклястися, що я зовсім не хотів їй зла і все трапилось поза моєю волею (Ю. Яновський);

Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю. Бо поза всякими програмами й партіями – земля належить до мене (М. Коцюбинський).

9. з оруд. в. Уживається при вказуванні на предмет, за межі якого поширюється дія.

Хто не знає “Мекки”, куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмени з цілого світу?.. Не в одному Гетьманському знають “Мекку”, знають її й поза Гетьманським... (Панас Мирний).

10. із знах. в. Уживається при вказуванні на певний час перед чим-небудь.

А Федорка всміхнулася радісно. Он поза он те літо вона бачила Василя (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. поза — по́за 1 іменник жіночого роду положення тіла людини або тварини по́за 2 прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поза — (тіла) постава, положення, з. позитура; П. хизування.  Словник синонімів Караванського
3. поза — I -и, ж. 1》 Положення тіла людини або тварини. || Положення, що його спеціально приймає той, кого малюють або фотографують. Прибирати позу. Патологічна поза — поза людини, яка спостерігається при деяких патологічних станах. 2》 Частина танцювального руху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поза — Постава, вистать  Словник чужослів Павло Штепа
5. поза — поза: ◊ поза тим окрім цього, попри все (ср, ст): – Як ся маєш? – Як завше, багато роботи, а поза тим – ніц. Якось-то ма́ється (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. поза — по́за (франц. pose, від poser – класти, ставити) 1. Надана тілу постава умисно чи мимовільно. 2. Частина танцювального руху. 3. Переносно – хизування, нещира поведінка.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. поза — става́ти / ста́ти в по́зу (в пози́цію). Удавати з себе кого-небудь; приймати який-небудь вигляд, тон, щоб справити певне враження на когось.  Фразеологічний словник української мови
8. поза — I. ПО́ЗА (положення тіла людини або тварини у певний момент), ПОЗИ́ЦІЯ, ПОСТА́ВА, ПОЗИТУ́РА заст. Олена, що вважала нетактовним під час жалоби читати романи, зачитувалась тепер Біблією в поетичній позі (Ірина Вільде); Першого разу не міг уявити...  Словник синонімів української мови
9. поза — По́за, прийм. по́за, -зи; по́зи, поз  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. поза — ПО́ЗА¹, и, ж. 1. Положення тіла людини або тварини. На лаві, в вигідній і мальовничій позі, розкинувся молодий циган (Коцюб., І, 1955, 368); Навпроти широко відчинених задимлених дверей стояли вряд в урочистих позах ковалі (Гончар, III, 1959, 92)...  Словник української мови в 11 томах
11. поза — Поза пред. За. Поза гаєм, гаєм, гаєм зелененьким там дівчина брала льон дрібненький. Чуб. V. 447. Скрізь і перед нами і поза нами бреніють жіночі чіпки, чоловічі шапки, дівочі квітчані волошками голови. Г. Барв. 148. поза очі. За глаза. Се не поза очі люде кажуть, а в вічі. Г. Барв. 426.  Словник української мови Грінченка