позавидувати

ПОЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш, док., кому, на що і без дод., розм.

Відчути заздрість; позаздрити.

А лихий ворог позавидував йому [Чіпці], одняв землю (Панас Мирний);

– Який у вас, паніматко, рай!.. мені здається, що Адам позавидував би, якби побачив ваш садок (І. Нечуй-Левицький);

Хай хтось навіть в золотій кам'яниці, як жар-птиця, сидить, а він [Тимофій] і на це не позавидує (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. позавидувати — позави́дувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позавидувати — -ую, -уєш. Док. до завидувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позавидувати — ПОЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш. Док. до зави́дувати. А лихий ворог позавидував йому [Чіпці], одняв землю (Мирний, І, 1949, 251); — Який у вас, паніматко, рай!.. мені здається, що Адам позавидував би, якби побачив ваш садок (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
4. позавидувати — Позавидувати, -дую, -єш гл. Позавидовать. Всі вибігають проти тебе, щоб хоть подивитись на тебе та позавидувати на твою красу. Кв.  Словник української мови Грінченка