позавуш

ПОЗА́ВУШ, ПОЗА́УШ, присл., розм.

По вуху, поза вухо, за вухом.

– Він схопив ту пляшку в руки та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш (А. Свидницький);

Часто й вулиці не перейдеш, не діставши позавуш м'ячем так, аж іскри посипляться з очей (П. Козланюк);

– Ой-ой-ой! – закричав другий, бо хтось його порядно позауш утяв (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. позавуш — поза́вуш прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. позавуш — позауш, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позавуш — ПОЗА́ВУШ, ПОЗА́УШ, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом. — Він схопив ту пляшку в руки та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш (Свидн.  Словник української мови в 11 томах
4. позавуш — Поза́вуш нар. За ухомъ. Як талапне його позавуш. Гн. І. 164. Схопив ту пляшку та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш. Св. Л. 313.  Словник української мови Грінченка