позавуш

ПОЗА́ВУШ, ПОЗА́УШ, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом.

— Він схопив ту пляшку в руки та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш (Свидн., Лю-борацькі, 1955, 212);

Часто й вулиці не перейдеш, не діставши позавуш м’ячем так, аж іскри посипляться з очей (Козл., Сонце.., 1957, 132);

— Ой-ой-ой! — закричав другий, бо хтось його порядно позауш утяв (Март., Тв., 1954, 131).

Значення в інших словниках

1. позавуш — поза́вуш прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. позавуш — позауш, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позавуш — ПОЗА́ВУШ, ПОЗА́УШ, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом. – Він схопив ту пляшку в руки та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш (А. Свидницький); Часто й вулиці не перейдеш, не діставши позавуш м'ячем так, аж іскри посипляться з очей (П.  Словник української мови у 20 томах
4. позавуш — Поза́вуш нар. За ухомъ. Як талапне його позавуш. Гн. І. 164. Схопив ту пляшку та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш. Св. Л. 313.  Словник української мови Грінченка