позагрібати

ПОЗАГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Загребти, зібрати в одне місце, в купу все або багато чого-небудь.

Позагрібати листя в саду.

2. перен., розм. Загарбати, привласнити все або багато чого-небудь.

– А-а, танцюють і зараз вони [пани] поза границями. Хіба мало золота позагрібали? (А. Головко).

3. Гребучи, закопати, засипати, загорнути чим-небудь усе або багато чогось; протилежне повигрібати.

Ми паркан назад поставили, сліди позагрібали, в своїй кошарі зробили порядок (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. позагрібати — позагріба́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позагрібати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Загребти, зібрати в одне місце, в купу все чи багато чого-небудь. Позагрібати листя в саду. 2》 перен., розм. Загарбати, привласнити все чи багато чого-небудь. 3》 Гребучи, закопати, засипати, загорнути чим-небудь усе чи багато чогось; прот. повигрібати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позагрібати — ПОЗАГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Загребти, зібрати в одне місце, в купу все або багато чого-небудь. Позагрібати листя в саду. 2. перен., розм. Загарбати, привласнити все або багато чого-небудь. — А-а, танцюють і зараз вони [пани] поза границями.  Словник української мови в 11 томах
4. позагрібати — Позагріба́ти, -ба́ю, -єш гл. Загресть (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка