позагрібати
ПОЗАГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Загребти, зібрати в одне місце, в купу все або багато чого-небудь.
Позагрібати листя в саду.
2. перен., розм. Загарбати, привласнити все або багато чого-небудь.
– А-а, танцюють і зараз вони [пани] поза границями. Хіба мало золота позагрібали? (А. Головко).
3. Гребучи, закопати, засипати, загорнути чим-небудь усе або багато чогось; протилежне повигрібати.
Ми паркан назад поставили, сліди позагрібали, в своїй кошарі зробили порядок (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позагрібати — позагріба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позагрібати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Загребти, зібрати в одне місце, в купу все чи багато чого-небудь. Позагрібати листя в саду. 2》 перен., розм. Загарбати, привласнити все чи багато чого-небудь. 3》 Гребучи, закопати, засипати, загорнути чим-небудь усе чи багато чогось; прот. повигрібати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позагрібати — ПОЗАГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Загребти, зібрати в одне місце, в купу все або багато чого-небудь. Позагрібати листя в саду. 2. перен., розм. Загарбати, привласнити все або багато чого-небудь. — А-а, танцюють і зараз вони [пани] поза границями. Словник української мови в 11 томах
- позагрібати — Позагріба́ти, -ба́ю, -єш гл. Загресть (во множествѣ). Словник української мови Грінченка