позамічати

ПОЗАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.

1. Беручи до уваги, закріпити в свідомості, запам'ятати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

– Скажіть, мені, паничі, – ви люди вчені, – як то можна розумом збагнуть так багацько наук? І все те позамічати напам'ять (І. Нечуй-Левицький).

2. Сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на все або багато чого-небудь, усіх або багатьох, виділити їх з-поміж оточення.

Значення в інших словниках

1. позамічати — позаміча́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. позамічати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Замітити все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позамічати — ПОЗАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Замітити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. — Скажіть, мені, паничі, — ви люди вчені, — як то можна розумом збагнуть так багацько наук? І все те позамічати напам’ять (Н.-Лев., І, 1956, 359).  Словник української мови в 11 томах
4. позамічати — Позаміча́ти, -ча́ю, -єш гл. Замѣтить, примѣтить (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка