позаочно

ПОЗА́О́ЧНО.

Присл. до поза́о́чний.

Позаочно лаяв [пан] їх [селян] і злодіями й розбишаками (І. Франко);

– Та хіба ж вони [козаки] тебе послухають позаочно? (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. позаочно — поза́о́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. позаочно — ПОЗА́О́ЧНО. Присл. до поза́о́чний. Позаочно лаяв [пан] їх [селян] і злодіями й розбишаками (Фр., VIII, 1952, 29); — Та хіба ж вони [козаки] тебе послухають позаочно? (Тулуб, Людолови, II, 1957, 187).  Словник української мови в 11 томах