позаочі
ПОЗА́ОЧІ, присл.
За відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочі.
– Не сумніваюся, що знайдуться такі, що в очі мені підлещуються, а позаочі будуть кидати на мене болотом (І. Франко);
В батальйоні позаочі Кармазина частіше величали просто Іваном Антоновичем (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)