позаочний

ПОЗА́О́ЧНИЙ, а, е.

Який відбувається за відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочний.

Позаочні розмови про начальника.

Значення в інших словниках

1. позаочний — поза́о́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. позаочний — ПОЗА́О́ЧНИЙ, а, е. Який відбувається за відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочний.  Словник української мови в 11 томах