позаочний

ПОЗА́О́ЧНИЙ, а, е. Який відбувається за відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочний.

Значення в інших словниках

1. позаочний — поза́о́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. позаочний — ПОЗА́О́ЧНИЙ, а, е. Який відбувається за відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочний. Позаочні розмови про начальника.  Словник української мови у 20 томах