позаторік
ПОЗА́ТОРІК, присл.
У позаминулому році; два роки тому.
Сліпі лірники сиділи; По шелягу брали І ту саму грали, Що й позаторік (Т. Шевченко);
Юрко дивиться на посаджену позаторік яблуню (В. Козаченко).
(1) Від поза́торік – з позаминулого року.
Антосьо зоставсь у хаті сам та й задумався і все пригадав, що думав, що робив ще від позаторік (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)