позаторішній

ПОЗА́ТОРІШНІЙ, я, є.

Який був, стався, відбувся і т. ін. позаторік, позаминулого року.

Буйні трави і запашні квіти ховали сліди позаторішніх боїв (Я. Качура);

// Який безпосередньо передував минулому (про рік, пору року і т. ін.).

І треба ж, на біду, позаторішню весну Його [Мірошника] лихий поніс чогось за Десну (Є. Гребінка);

// Який залишився, зберігся з позаминулого року.

[Писар:] А свячена вода єсть у вас? [Завада:] Аякже! Я для бджіл держу ще позаторішню (М. Кропивницький);

Літак приземлився просто в полі біля величезної скирти позаторішньої соломи (С. Голованівський);

// Той самий, що й позаторік, позаминулого року й раніше; давній.

На нім [базарі] було кілька рундуків із красним крамом та позаторішньою сухою таранею (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. позаторішній — поза́торішній прикметник позаторі́шній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. позаторішній — -я, -є. Який був, стався, відбувся і т. ін. позаторік. || Який безпосередньо передував минулому (про рік, пору року і т. ін.). || Який залишився, зберігся з позаминулого року. || Той самий, що й позаторік, позаминулого року й раніше; давній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаторішній — ма́сляні (поза́торі́шні) ви́шкварки, зневажл. Що-небудь незначне, не варте уваги; дрібниці. — За що ж його (сина) узяли? — А враг їх матір знає. За масляні вишкварки! (Панас Мирний); — Толкуються (говорять)! Про що толкуються? Про позаторішні вишкварки?..  Фразеологічний словник української мови
4. позаторішній — Поза́торішній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. позаторішній — ПОЗА́ТОРІШНІЙ, я, є. Який був, стався, відбувся і т. ін. позаторік. Буйні трави і запашні квіти ховали сліди позаторішніх боїв (Кач., Вибр., 1953, 146); // Який безпосередньо передував минулому (про рік, пору року і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
6. позаторішній — Позаторішній, -я, -є Позапрошлогодній. Позаторішню весну його лихий поніс чогось за Десну. Греб. 383.  Словник української мови Грінченка