позаторішній

ма́сляні (поза́торі́шні) ви́шкварки, зневажл. Що-небудь незначне, не варте уваги; дрібниці. — За що ж його (сина) узяли? — А враг їх матір знає. За масляні вишкварки! (Панас Мирний); — Толкуються (говорять)! Про що толкуються? Про позаторішні вишкварки?.. (Панас Мирний); — Та годі вам гризтись за масляні вишкварки! (І. Тобілевич).

як торі́шній (поза́торішній) сніг, зі сл. потрі́бен, вплива́ти і под., ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібен, впливати). — Дайте спокій. Ваш гетьман так мені потрібен, як торішній сніг! (П. Панч); — Потрібна ти тому Лимареві, як торішній сніг (І. Цюпа); — Не бійтесь, діду, ви тим бандитам потрібні, як торішній сніг (О. Слісаренко); Сидів на гауптвахті, та все це так на нього впливало, як торішній сніг (І. Микитенко). як поза́торішній сніг на лі́тню пого́ду. — То що ж гадаєте? Вплинуло це на отця Нокентія? Як позаторішній сніг на літню погоду (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. позаторішній — поза́торішній прикметник позаторі́шній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. позаторішній — -я, -є. Який був, стався, відбувся і т. ін. позаторік. || Який безпосередньо передував минулому (про рік, пору року і т. ін.). || Який залишився, зберігся з позаминулого року. || Той самий, що й позаторік, позаминулого року й раніше; давній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаторішній — ПОЗА́ТОРІШНІЙ, я, є. Який був, стався, відбувся і т. ін. позаторік, позаминулого року. Буйні трави і запашні квіти ховали сліди позаторішніх боїв (Я. Качура); // Який безпосередньо передував минулому (про рік, пору року і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
4. позаторішній — Поза́торішній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. позаторішній — ПОЗА́ТОРІШНІЙ, я, є. Який був, стався, відбувся і т. ін. позаторік. Буйні трави і запашні квіти ховали сліди позаторішніх боїв (Кач., Вибр., 1953, 146); // Який безпосередньо передував минулому (про рік, пору року і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
6. позаторішній — Позаторішній, -я, -є Позапрошлогодній. Позаторішню весну його лихий поніс чогось за Десну. Греб. 383.  Словник української мови Грінченка