позачиняти

ПОЗАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОЗАЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док.

1. що. Зачинити все або багато чого-небудь.

[Марина:] Сидимо ми в Юхимихи в сінях, позачиняли двері, прослали долі рядюжку, говоримо (С. Васильченко);

Варвара позачиняла віконницями сусідські й свої вікна (В. Кучер).

2. кого, що. Замкнути все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

Позачиняли [люди] свої комори, познімали терези і порозіходились [порозходилися] (Г. Квітка-Основ'яненко);

Потім вже мені Ілько казав, що підгледів, – як зігнали [людей фашисти] у вагони, двері на замки позачиняли і повезли (О. Іваненко).

3. що. Припинити діяльність усіх або багатьох установ, закладів і т. ін.

В наші теперішні часи таких готелів немає. Їх позачиняли, пам'ятаєте, після славетного виступу доктора Боя в палаті депутатів (Ю. Яновський).

4. кого. Позбавити волі, посадити в тюрму або інше місце ув'язнення всіх або багатьох.

Забрали їх [некрутів], позачиняли в темну (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. позачиняти — позачиня́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позачиняти — -яю, -яєш і рідко позачинювати, -юю, -юєш, док., перех. 1》 Зачинити все чи багато чого-небудь. 2》 Замкнути все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. 3》 Припинити діяльність усіх чи багатьох установ, закладів і т. ін. 4》 Позбавити волі, посадити в тюрму або інше місце ув'язнення всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позачиняти — ПОЗАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОЗАЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Зачинити все або багато чого-небудь. [Марина:] Сидимо ми в Юхимихи в сінях, позачиняли двері, прослали долі рядюжку, говоримо (Вас.  Словник української мови в 11 томах