позачиняти
ПОЗАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОЗАЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
1. Зачинити все або багато чого-небудь.
[Марина:] Сидимо ми в Юхимихи в сінях, позачиняли двері, прослали долі рядюжку, говоримо (Вас., III, 1960, 253);
Варвара позачиняла віконницями сусідські й свої вікна (Кучер, Чорноморці, 1956, 253).
2. Замкнути все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
Позачиняли [люди] свої комори, познімали терези і порозіходились [порозходилися] (Кв.-Осн., II, 1956, 135);
Потім вже мені Ілько казав, що підгледів, — як зігнали [людей фашисти] у вагони, двері на замки позачиняли і повезли (Ів., Таємниця, 1959, 105).
3. Припинити діяльність усіх або багатьох установ, закладів і т. ін.
В наші теперішні часи таких готелів немає. Їх позачиняли, пам’ятаєте, після славетного виступу доктора Боя в палаті депутатів (Ю. Янов., II, 1958, 16).
4. Позбавити волі, посадити в тюрму або інше місце ув’язнення всіх або багатьох.
Забрали їх [некрутів], позачиняли в темну (Мирний, І, 1949, 223).
Словник української мови (СУМ-11)