позбавлятися
ПОЗБАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОЗБА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. позба́вляться; док.
1. Звільнятися від кого-, чого-небудь небажаного; позбуватися.
– Треба одного: Мірошниченка позбавитись (М. Стельмах);
Пригадається тобі якийсь жагливий мотив – і носиш, і несеш його з собою, і не годен відкинути, позбавитися (Г. Хоткевич).
2. рідко. Утрачати що-небудь, залишатися без чогось.
Я відчував, що позбавляюсь сил (Олесь Досвітній);
Перший полковник пішов командувати армією, позбавившися чину (Ю. Яновський).
3. тільки недок. Пас. до позбавля́ти 1.
Словник української мови (СУМ-20)