позбавлятися

ПОЗБАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОЗБА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. позба́вляться; док.

1. Звільнятися від кого-, чого-небудь небажаного; позбуватися.

— Треба одного: Мірошниченка позбавитись (Стельмах, II, 1962, 11);

Пригадається тобі якийсь жагливий мотив — і носиш, і несеш його з собою, і не годен відкинути, позбавитися (Хотк., II, 1966, 311).

2. рідко. Утрачати що-небуць, залишатися без чогось.

Я відчував, що позбавляюсь сил (Досв., Вибр., 1959, 183);

Перший полковник пішов командувати армією, позбавившися чину (Ю. Янов., І, 1958, 202).

3. тільки недок. Пас. до позбавля́ти 1.

Значення в інших словниках

1. позбавлятися — позбавля́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позбавлятися — див. позбуватися  Словник синонімів Вусика
3. позбавлятися — -яюся, -яєшся, недок., позбавитися, -влюся, -вишся; мн. позбавляться; док. 1》 Звільнятися від кого-, чого-небудь небажаного; позбуватися. 2》 рідко. Утрачати що-небудь, залишатися без чогось. 3》 тільки недок. Пас. до позбавляти 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. позбавлятися — ПОЗБАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОЗБА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. позба́вляться; док. 1. Звільнятися від кого-, чого-небудь небажаного; позбуватися. – Треба одного: Мірошниченка позбавитись (М.  Словник української мови у 20 томах
5. позбавлятися — ПОЗБУ́ТИСЯ кого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИ кого, що, ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИ кого, що, ВІДБУ́ТИ кого, що, рідше, УСУ́НУТИ кого, що, ВИ́ЗВОЛИТИСЯ від кого-чого, ПОДОЛА́ТИ (ПОДОЛІ́ТИ рідко)...  Словник синонімів української мови